3:0 — а суперник завдав 18 ударів, двічі по десять кутових у чужих воріт і володів м'ячем 52 відсотки часу. Це той рідкісний випадок, коли рахунок не приховує, а оголює різницю класів: гості робили все, щоб забити, господарі — все, щоб не пропустити, і в підсумку кожен із них досяг свого.
Перший гол Клаудінью на тринадцятій хвилині після передачі Хуана Алано міг видатися випадковістю, але перед перервою Клейсон подвоїв перевагу — і стало зрозуміло, що це не випадковість, а закономірність. Упродовж матчу господарі перетворили більшість своїх моментів: п'ять великих нагод, три з них — голи, навіть третій, на останній хвилині, став логічним підсумком тиску, який не дозволяв гостям зачепитися за гру.
Цифри, здавалося б, суперечать рахунку: ударів порівну, м'яч — у гостей. Але козирі розклалися інакше: сім ударів у площину проти трьох, 1.76 очікуваних голів проти 0.58, кутові 10:5 для гостей, удари повз ворота 10:5 теж на їхню користь — і все це разом лише підтверджує точність господарів, які використали свої шанси, поки гості марнували свої. Чесний вердикт: гра була рівною лише на папері, насправді — це була дуель реалізацій, і в ній перемогла команда, яка вміє забивати.
