Нуль-нуль, коли одна команда завдає шістнадцять ударів, а суперник відповідає тринадцятьма, — це не нудьга, а спекотна безплідність: у Лізі I Фарул і Ботошані зійшлися в нічию, яку жодна зі сторін не мала сили перетворити на перемогу.
Перший тайм більше скидався на суддівське попередження, ніж на футбол: до перерви арбітр показав чотири жовті картки, і гра розбивалася на дрібні сутички, а не на моменти. Після перерви Ботошані отримали ще два попередження, але справжніх ударів у площину так і не створили — один проти шести у господарів, і це, мабуть, найкращий показник того, чому м'яч жодного разу не побував у сітці.
Ботошані володіли м'ячем трохи більше — 52 відсотки, але це володіння нічого не варте, коли з чотирнадцяти ударів лише один летить у площину. Фарул атакував частіше, шість разів влучав у рамку, змусив воротаря суперника шість разів рятувати команду, проте дві великі нагоди розгубив без жодного гола; гості ж створили три, але не використали жодної — тож нуль на табло аж ніяк не бреше.
