Господарі володіли м'ячем, наче збирали його по крупицях, а гості відповіли голами ще до того, як трибуни встигли влаштуватися: 0:2 після перших шістнадцяти хвилин — і ось уже Tolima змушена тікати з власної схеми. Турнір Apertura підніс видовище, де рахунок 2:3 на користь Independiente Medellín став не випадковістю, а закономірністю їхнього зухвалого старту.
Перший гол Даниїла Катаньо на першій же хвилині, здавалося, був епізодом, а не прологом — але на шістнадцятій Джон Едвін Монтаньо подвоїв перевагу, і гості заграли так, ніби їм нічого не загрожує. Господарі оговталися лише після перерви: Себастьян Гусман скоротив відставання на п'ятдесят шостій, але за хвилину Монтаньо вже віддав передачу на Хуана Кордобу, і Tolima знову опинилася в прірві. Вилучення Хоакіна Варели на шістдесятій хвилині додало господарям простору, проте їхній гол на вісімдесят четвертій залишився лише втіхою — Junior Hernández застав суперника, який уже мріяв про фінальний свисток.
Цифри, як це часто буває, розповідають геть іншу історію: Tolima володіла м'ячем у 66 відсотках часу, завдала двадцять один удар проти чотирнадцяти, подала дев'ять кутових — і все одно змушена визнати перевагу гостей у реалізації. Медельїн узяв своє трьома влучними пострілами з п'яти у площину, тоді як господарі витиснули лише два голи з одинадцяти ударів у рамку. Це не побиття і не крадіжка — це класична дуель, у якій володіння м'ячем не замінює холоднокровності, а холоднокровність, як виявилося, коштує дорожче.
