Рахунок 2:0, і вже на дванадцятій хвилині Сореску забив так, ніби йому за це заплатили наперед: господарі вийшли з роздягальні з готовим рішенням, а гості отримали м’яч у свої ворота раніше, ніж устигли зрозуміти, у якому місті грають. Цей ранній гол і став нервом матчу — він не змушував Слатіну бігти за рахунком, а дозволив їй грати в той футбол, який вона сама собі обрала.
Після швидкого удару гра пішла за сценарієм, який господарі, схоже, відрепетирували заздалегідь: вони не форсували події, тримали м’яч і чекали свого часу. Він настав на сімдесят другій хвилині, коли рахунок став 2:0, і питання про переможця зникло остаточно — тепер уже не йшлося про випадковість, а про те, що Металул Бузеу так і не знайшов аргументів, щоб зачепитися за гру.
Якщо судити лише за цифрами, то їх майже немає, але рахунок сам по собі є достатнім доказом: господарі зробили все необхідне до того, як суперник отямився. Слатіна взяла своє вчасно й без зайвих зусиль, а Металул Бузеу може поскаржитися хіба на власну повільність, але не на несправедливість результату.
