Дев'ятнадцять ударів по воротах проти восьми — і все це обернулося нулями на табло, бо у футболі іноді важливіша не кількість, а впертість. У матчі другої Бундесліги Вольфсбург володів м'ячем, мов господар, котрий запросив гостей на свято, але забув прибрати зі столу бокали. Кайзерслаутерн при цьому мав три великі моменти проти одного у суперника, і саме це перетворило нічию на результат, який не потребує виправдань.
Господарі почали з тиском, і до перерви їхня перевага у володінні сягнула таких масштабів, що гостям лишалося хіба що тримати оборону та чекати дива. На тридцять п'ятій хвилині Семі Сахін отримав попередження, і це був єдиний спогад арбітра про картки у грі, яка більше нагадувала дуель терпіння, ніж бійку. Кайзерслаутерн не забив свої три моменти, Вольфсбург не вичавив жодного з десяти ударів повз площину воріт, і м'яч жодного разу не перетнув лінію.
Цифри володіння — шістдесят три відсотки проти тридцяти семи — малюють картину одностороннього тиску, але очікувані голи розповідають правду точніше: один і чотирнадцять сотих проти нуля і вісімдесяти двох. Вольфсбург перегравав суперника в передачах (чотириста вісімдесят одна проти двохсот сорока семи) і у кутових (дев'ять проти двох), однак воротар гостей чотири рази рятував свою команду. Це не побиття, а нічия, яку гості вкрали не випадковістю, а грою на випередження у найважливіші миті.
