Нуль-нуль, і за цим рахунком ховається не нудьга, а одна з тих прем'єр-лігових історій, де воротар і карма стають головними героями. «Ваді Дегла» володіла м'ячем так, немов на полі була лише одна команда, і створювала моменти з такою неприхованою щедрістю, що глядач уже почав відраховувати хвилини до першого голу. Але Алькана вистояла, і її стриманість у захисті виявилася дорожчою за всі ці атакувальні старання господарів.
Після перерви темп не стих: 18 ударів проти 9 — і жодного влучного пострілу, здатного зламати цю оборонну кріпость. Доля, схоже, вирішила пограти з господарями в злу гру: вони мали перевагу в усьому, що стосується м'яча, але воротар Алькани відчайдушно рятував своє місто, і всі 2.59 очікуваних голів розтанули в повітрі.
Якщо дивитися на цифри, то «Ваді Дегла» мала всі підстави святкувати перемогу: 70% володіння, 12 кутових, 372 точні передачі — це мова не просто переваги, а певного диктату. Але футбол є футбол, і ця нічия — втілення того самого парадоксу, коли один має всю гру, а інший — результат. Справедливо чи ні, але Алькана показала, що іноді найважливіше — не тримати м'яч, а тримати свої ворота.
