Господарі володіли м'ячем, мов нерішучий красномовець — 65% володіння і двадцять ударів проти шістьох, а на табло все одно нуль. Гості вчинили по-іншому: на четвертій хвилині Едхі Зуліані вже змусив стадіон замовкнути, а після перерви він знову був точним, і 0:2 стали тим рідкісним рахунком, який виглядає природніше за будь-яку перемогу з великою різницею.
Перший гол прийшов із нізвідки, з випадкового напівмоменту, але саме він поставив матч з ніг на голову: ВВВ отримав право грати другим номером, не соромлячись крихітних 35% володіння. Друге взяття воріт на п'ятдесятій хвилині після передачі Ларса де Блока остаточно зняло питання — далі лишилися жовті картки на обличчя нервової боротьби, шість попереджень на двох, і спокійна прогулянка гостей до фінального свистка.
Статистика, як це часто буває, розповіла історію, протилежну таблу: чотири великі моменти НАК залишилися невикористаними, а з чотирьох ударів у площину воротар гостей зробив чотири сейви. Хто контролював м'яч, той програв у вечір, коли важливішим виявився холодний розрахунок і точність — гості завдали лише шість ударів, але кожен другий летів у рамку, і цього вистачило, щоб забрати обидва голи і три очки.
