Футбольна іронія в тому, що володіння м'ячем рідко буває самоціллю, а ще рідше — гарантією. Свонсі у першому раунді Кубка EFL конструював свою гру на чужій половині, а пішов на перерву з рахунком 0:1 після голу Августа Пріске на 44-й хвилині. Бірмінгем приїхав не малювати, а брати своє — і взяв.
До 44-ї хвилини Свонсі володів м'ячем, а Бірмінгем володів терпінням — класичний сценарій кубкового раунду. Карлос Вісенте віддав пас Августу Пріске, і той забив єдиний гол, після якого господарі стали настирливішими, гості — щільнішими. Чим більше Свонсі поспішав, тим рідше його удари летіли у рамку.
Суха арифметика загострює парадокс: Свонсі мав шістдесят один відсоток володіння, а Бірмінгем — тридцять дев'ять. Одна велика нагода господарів була змарнована, а така сама нагода гостей — реалізована. Тому рахунок не бреше: Бірмінгем узяв своє холоднокровністю, якої Свонсі не вистачило.
