Рахунок 0:0 — і це той випадок, коли нулі на табло оповідають історію, гідну не стільки протоколу, скільки того самого футбольного марення, коли одна команда володіє м'ячем, бачить гру, творить її — але жодного разу не влучає у площину, тоді як суперник у League One діє точніше за принципом пастки: десять ударів, чотири в площину, і жодного голу.
Пітерборо вів гру за відчуттям: 61% володіння, 406 точних передач проти 230, три великі моменти — і всі три втрачені, тоді як Стівенідж виокремив моментів більше ніж скромно: їхній xG 0.46, а Пітерборо мав 0.91, що лише підтверджує: господарі не стільки не створили, скільки створили і змарнували. Дисциплінарні ноти додають шорсткості: на 62-й хвилині Лютер Джеймс-Вілдін, на 76-й Джош Фіні — обидва попереджені, обидва в другому таймі, ніби гра, що досі трималася на нерві, нарешті виплеснула його у жовтий колір.
Воротар Стівеніджа не зробив жодного сейва — і це не бравада захисту, а звинувачення атаці Пітерборо: нуль ударів у площину з дев'яти спроб і три втрачені великі шанси — ось справжній рахунок. Стівенідж узяв своє не створенням, а вичікуванням: чотири удари в площину, чотири сейви воротаря суперника, і сухий результат, за яким стоїть не рівність, а перевага, яку одна команда не захотіла, а інша не змогла конвертувати.
