Коли ти ведеш 3:1, маєш більшість і граєш вдома, нічия — це обкрадання самого себе. У Лізі 2 Реймс саме так і вчинив, дозволивши Дюнкерку відігратися на 90-й хвилині — 3:3.
Спочатку Дюнкерк відкрив рахунок голом Адрієна Лебо, але Анж Тіа швидко повернув рівновагу. У другому таймі Яя Фофана оформив дубль і дав Реймсу перевагу, яка здавалася вирішальною, та вилучення Армеля Жуніора Зухурі не зламало гостей: Сулейман Кейта повернув інтригу, а Тома Робіне на 90-й хвилині зрівняв гру.
Володіння м’ячем у Дюнкерка сягало 60 відсотків — і це не випадковість, а тиск, який гості створювали до самого кінця; натомість Реймс тримався на грі воротаря, який здійснив 6 сейвів проти одного у суперника. Оскільки обидві команди реалізували всі свої великі моменти, а суперник господарів мав і більше м’яча, і більше гостроти, мушу сказати чесно: рахунок 3:3 не випадковий, хоча для Реймса ця нічия — найгірший із можливих фіналів.
