Рахунок 1:0 уміє брехати, але цього вечора він здався найчеснішою оцінкою побаченого: Сан-Лоренцо у Суперлізі, схоже, не помітив суперника, тоді як Уніон відповів на це 21 фолом. Після години гри все було вирішено, і Аусменді поставив у матчі крапку, яка лише зафіксувала те, що назрівало з перших хвилин.
До перерви голів не було, і це робило перший тайм напруженим, хоча напруга зрідка виплескувалась у жовті картки — арбітр показав їх на 20-й і 45-й хвилинах, причому перед свистком одразу дві. Після перерви Сан-Лоренцо продовжив терпляче шукати пролом, і на 64-й хвилині Аусменді його знайшов; далі все звелося до контролю, а Уніон дозволив собі лише дві жовті картки на додачу.
Удари в площину 8 на 1 — найкращий доказ того, що рахунок не випадковий, а великі моменти 4:0 лише підсилюють враження переваги, яку Сан-Лоренцо використав мінімально. Той, хто вів гру, узяв своє; можна дорікнути господарям у марнотратстві, але виграли вони по праву, і це не той випадок, коли переможця треба виправдовувати.
