Нульова нічия, за якої господарі завдали шістнадцять ударів по воротах, — це рідкісний випадок, коли рахунок не бреше, а лише недоговорює. Сан-Себастьян володів м'ячем, диктував темп і міг би забити кілька разів, але щоразу натикався на гру, яку легко назвати героїчною, якби не одне але: гості теж мали свій момент і теж його не реалізували.
Гра набрала обертів після півгодини, коли суддя почав щедро роздавати попередження, а справжній нерв зосередився біля воріт Сельти. Господарі створювали тиск, заробляли кутові, але щоразу не вистачало останнього дотику, тоді як гості відбивалися, покладаючись на воротаря, який п'ять разів рятував команду від неминучого.
Цифри малюють майже ідеальну картину: п'ятдесят один відсоток володіння, чотириста сорок сім точних передач проти таких самих чотирьохсот сорока семи у суперника — паритет, якого годі було чекати від команди, що лише обороняється. Та кутові 11:3 і удари 16:7 свідчать про те, що гравець у Реала Сосьєдад був господарем, але реалізація, як це часто буває, виявилася не його союзником, тож гості вкрали не три очки, а лише одне.
