Рахунок 1:0 на користь Бетіса — і це той випадок, коли підсумок звучить як насмішка над усією грою: Мадрид володів м'ячем майже протягом години, бив удвічі частіше, але їде додому без очок, бо футбол рахує не красу, а реалізацію. ЛаЛіга іноді любить такий сюжет, коли чемпіонський гонор розбивається об звичайну севільську впертість.
Бетіс не форсував події, і ця тактика виправдалася лише на 81-й хвилині, коли Трой Парротт холоднокровно використав чи не єдиний по-справжньому гострий момент біля воріт Куртуа. До цього гра була про інше: гості накочували хвилями, мали сім великих моментів, але щоразу натикалися або на воротаря, або на власне недбальство — як-от сім упущених можливостей. Після гола прийшла гарячка: вісім жовтих карток, одна з яких, показово, була показана ще до стартового свистка, — і Мадрид уже не знайшов сил для відповіді.
Цифри тут безжальні до протоколу: володіння 58% на 42%, 20 ударів проти 10, 535 точних передач проти 359 — Мадрид робив усе, щоб виграти, окрім головного. Очікувані голи 3.16 проти 0.96 виглядають як вирок, але Бетіс узяв своє з однієї великої нагоди, тоді як гості в семи випадках не змогли перевершити голкіпера. Це не вкрадена перемога — це чесний урок про те, що м'яч без голів нічого не вартий, і деколи достатньо одного дотику, щоб перевернути весь хід партії.
