Перші двадцять хвилин Sekhukhune United вирішили все, що можна було вирішити, і зробили це з холоднокровністю, гідною шахової партії: гол Мокоане на восьмій хвилині з передачі Хупе, а потім Раммала на двадцятій за участю Казеема — і Polokwane City опинилися в ролі гостя, якого з гостинності залишили ночувати, але не подали вечері. Суперник ще до перерви заробив попередження і вже на старті другого тайму почав колекціонувати жовті картки — гра була зламана рахунком, який не відповідав жодним сумнівам.
Полокване не те щоб чинили опір — вони просто існували на полі, роблячи вигляд, що це футбол, а не повільний ритуал власної безпорадності. Два удари за весь матч, нуль у площину, очікувані голи на рівні статистичної похибки — і все це попри те, що гості тричі потрапляли в офсайд, намагаючись упіймати бодай тінь моменту. Sekhukhune United, своєю чергою, могли б збільшити перевагу, але тримати рахунок за збереження контролю — теж мистецтво, особливо коли м'яч на дві третини часу належить тобі, а невимушена точність передач каже більше за будь-які голи.
Цифри тут не сперечаються з рахунком, вони його спокійно підтверджують: майже очікуваний гол проти п'яти сотих, десять ударів проти двох, п'ять кутових проти двох — такі показники не описують боротьбу, вони описують нерівність. Polokwane City визнали себе переможеними не в окремому епізоді, а в усій грі, і двійко сейвів воротаря господарів — це скоріше формальність, ніж свідчення напруженості. Це був не матч, а зачинені двері, які гості так і не спробували відчинити.
