Рахунок 0:0, а нерву в цьому було більше, ніж у багатьох переможних протоколах: «Нансі» володів м’ячем так довго й так старанно, що мусив би хоч раз змусити воротаря «Булоні» згадати про існування гри. Господарі ж відповіли двадцятьма фолами — і це чесний портрет матчу, який тримався на опорі, а не на фантазії.
До 87-ї хвилини все зводилося до того, що «Булонь» не дає супернику розбігтися, а «Нансі» не вміє пробитися крізь цю стіну. Єдине попередження в Нолана Біне стало скоріше підсумком накопиченої втоми й роздратування, ніж переломним моментом — перелому у грі просто не вийшло.
Цифри не брешуть: 62 відсотки володіння і 11 ударів «Нансі» проти чотирьох — але обидві команди залишилися з нулем очікуваних голів. Це безплідне панування, яке не варте нагороди: «Булонь» зробила рівно стільки, скільки треба, щоб уникнути поразки, а «Нансі» — все, щоб його не виграти.
