Рахунок 0:1 на табло, а м'яч увесь вечір лишався в ніг у Каза-Пії — у Примейрі таке трапляється частіше, ніж хочеться визнати. Гості не прагнули володіти грою, вони прагнули володіти моментом, і це виявилося важливішим.
На двадцять четвертій хвилині Кіко скористався передачею Жуана Велозу, і Моріренсе дістала єдине, що їй було потрібно. Каза-Піа шукала рівновагу, та арбітр мав власне розуміння темпу: жовті картки Араньї ще до стартового свистка, Педро Розаса, самого Кіко й Родріго Алонсо супроводжували гру, де час ішов на суперечки, а не на гольові атаки.
Шістдесят три відсотки володіння й чотирнадцять ударів у виконанні Каза-Пії — проти шести ударів гостей, з яких п'ять припали у площину воріт. Це не випадковість, а відмінність у призначеннях: одні збирали статистику, інші — результат, тож останній тут не бреше, він просто працює проти краси.
