Нуль на табло після двадцяти трьох ударів по воротах не мусить означати нудьгу — а тут сім пострілів господарів у площину й по дві великі нагоди в кожної команди, тож Ла Ліга дала нам той рідкісний нуль, який не соромно захищати. Усе вирішилося не голами, а їх відсутністю, і в цьому матчі нічия — не компроміс, а природний підсумок двох однаково гарячих, але безжальних до себе атак.
Переломної миті не сталося, бо наріжним каменем став не гол, а три попередження: на 38-й хвилині картку отримав Іван Ромеро, на 88-й — Кіке Барха, на 90-й — Серхіо Еррера, тож останні хвилини більше скидалися на суперечку, ніж на штурм. Якщо хтось і мав виривати перемогу, то господарі — вони подали втричі більше кутових, але реалізація виявилася глухою до їхніх зусиль.
Бокс-скор каже, що м'яч більше тримав «Леванте», однак удари із семи метрів у площину проти одного в суперника — доказ того, що володіння було радше впевненим, аніж небезпечним. Очікувані голи гостей удвічі вищі, але сім сейвів голкіпера «Осасуни» зводять усю передматчеву арифметику до простого висновку: переграти можна, а виграти — ні.
