Парадокс цієї зустрічі в тому, що Лестер володів м'ячем так, наче від цього залежав увесь світ, а Бертон розпорядився двома моментами настільки холоднокровно, що вже за двадцять п'ять хвилин світу нічого не залишалося. Той, хто не мав ані класу, ані ініціативи, узяв своє — і в League One це називається не дивом, а грою на результат.
Гості відкрили рахунок на п'ятій хвилині зусиллями Метью Денніса після передачі Кирана Лофтхауса, а Кгагело Чауке на двадцять п'ятій подвоїв перевагу, коли господарі ще тільки освоювалися з власним м'ячем. Вес Бернс скоротив відставання на сорок другій, але після вилучення Олівера Скіпа на двадцять дев'ятій хвилині вся надія Лестера лишилася на тому, щоб триматися до кінця, — вона й трималася, не створивши за це жодного великого моменту.
Цифри тут — річ уперта: тринадцять ударів у кожної команди, при цьому в площину влучили лише тричі господарі, а гості — шість разів, і саме ця різниця, а не володіння, визначає переможця. Лестер зібрав п'ятсот дві передачі проти ста сорока шести, але жодна з них не перетворилася на гол до перерви, і після неї теж не перетворилася. Це не вкрадена перемога і не везіння: Бертон зробив рівно те, за чим приїжджав, — і забив стільки, скільки було потрібно.
