Господарі встигли втримати нулі до самого перерви, але на 45-й хвилині Мусі Фаті після передачі Еммануеля Куассі зняв питання про те, хто йде в роздягальню з легшим серцем, — і Бастія вже не оговталася. Ле Пюї грав не яскраво, але дуже по-дорослому: гості не дозволили суперникові жодного разу повірити у власний порятунок, а коли на 78-й хвилині Маттео Петріньяні залишив господарів у меншості, усе стало питанням часу.
Другий тайм був не стільки спробою Бастії відігратися, скільки демонстрацією того, як команда, що веде в рахунку, вміє тримати паузу. Господарі володіли м'ячем із відчуттям обов'язку, а не натхнення, тож на 90-й хвилині Марвін Еммануель поставив крапку, зробивши 0:2, — і цей гол лише зафіксував те, що назрівало з моменту вилучення.
Цифр бокс-скору в протоколі немає, але й без них зрозуміло: Ле Пюї виграв не випадково, а через те, що вмів чекати і бити тоді, коли це мало найбільшу ціну. Бастія програла не лише за рахунком, а й за нервом — жовті картки, що сипалися вже з 11-ї хвилини, так і не стали для неї застереженням, а червона лише добила гру, яку все одно вже не можна було врятувати.
