Нуль-нуль у матчі, де один суперник володів м’ячем, а інший — правом на гострий момент, і Суперліга отримала гру, яку зручно забути, але незручно дорікнути. Нічия виявилася чесним підсумком протистояння, в якому обидві команди ніби домовилися не наполягати на власній перевазі.
Перший тайм минув без голів, і нічого в другому не обіцяло прориву: хвилина на 58-й принесла попередження, далі ще три жовтих картки — гра дедалі більше нагадувала суперечку про правила, а не про футбол. Жоден із м’ячів так і не перетнув лінію воріт, хоча обидві команди мали по одній великій нагоді — і обидві ці нагоди залишилися лише статистичними згадками.
Володіння м’ячем у 61 відсоток і 11 кутових проти трьох — усе це належить господарям, але вони завдали лише три удари в площину, тоді як гості — чотири, і воротарі обох команд зробили по три сейви. Цифри малюють образ команди, яка контролювала гру, але не знайшла ключа до чужих воріт; гості ж діяли економніше, проте не менш марно. За таким сценарієм нульова нічия — не вирок, а природний фінал зустрічі, де бажання не програти переважило над наміром виграти.
