Господарі встигли повірити в диво на шість хвилин, а далі «Комо» переписав сценарій на свій смак: від 0:1 до 3:1 ще до перерви — і з такою неквапливою впевненістю, що підсумковий рахунок 1:4 не сприймається як несподіванка, а лише підтверджує ієрархію цього вечора.
Гол Осмаїча на 19-й хвилині був гарним аргументом, але ненадовго: Батуріна зрівняв гру на 25-й, Діао вивів гостей уперед на 30-й, а Пас на 40-й перетворив стартовий успіх «Дженоа» на спогад. Після перерви гра перестала бути матчем і стала формальністю, яку Діао закрив другим голом на 78-й хвилині — «Комо» не дотискав, а просто дооформлював те, що зробив за п’ятнадцять хвилин до кінця першого тайму.
Шістдесят два відсотки володіння м’ячем і 541 точна передача проти 301 — це не абстрактні цифри, а точний портрет матчу: «Комо» володів грою навіть тоді, коли рахунок був не на його користь. «Дженоа» натомість покладалася на рідкісні випади й шість разів потрапляла в офсайд — за такої гри різниця в реалізації великих моментів, де гості показують три проти одного, чесно пояснює і рахунок, і відчуття тотальної переваги без жодного насильства.
