Асколі приїхав до Генуї з нахабним планом віддати супернику м’яч і діяти на контратаках — і перший тайм цей план виправдовував: гості володіли ініціативою, забили першими, а господарі виглядали розгубленими. Та рахунок 0:1 став для Дженоа не вироком, а сигналом до пробудження: ще до перерви вона двічі вразила ворота Асколі й пішла на відпочинок із перевагою.
Дженоа перевернула гру за три хвилини: на 42-й зрівняла рахунок, а на 45-й вийшла вперед — і це був момент, коли гості розсипалися остаточно. У другому таймі Асколі вже лише тримався, але не створював нічого небезпечного, тоді як Дженоа методично добивала: на 61-й хвилині різниця стала комфортною, а на 80-й — розгромною. Жовта картка Лео Естігора на 49-й хвилині лише підкреслила, що господарі дозволяли собі грати на межі, коли матч був уже вирішений.
Цифри підтверджують: Асколі володів м’ячем майже дві третини часу — 62% володіння, 477 точних передач проти 269, — але це володіння виявилося безплідним: гості завдали лише два удари в рамку й жодного разу не потрапили в створ з близької відстані. Дженоа ж при скромніших 38% володіння створила п’ять великих моментів, три з яких реалізувала, і завдала десять ударів у площину воріт. Рахунок 4:1, отже, не лукавить: гості виграли битву за м’яч, але повністю програли війну за голи.
