Перший тайм уже добігав кінця, коли Лібертад уперше пробив оборону Емелека — на 45-й хвилині Крістіан Валенсія відкрив рахунок, і здавалося, що господарі підуть на перерву з відчуттям заслуженого контролю. Емелек, утім, мав власний план на другу половину, і цей план передбачав уміння дотиснути суперника, коли той трохи розслабиться.
Гості повернули гру собі не вибухом, а наполегливістю: на 61-й хвилині Роні Каррільйо віддав на Хосе Севальоса, і той зрівняв рахунок, змусивши Лібертад шкодувати про втрачену пильність. Темп не сповільнювався — попередження летіли густо: Вальверде ще в першому таймі, Морініго та Кайседо вже по перерві, наче арбітр нагадував, що жодна мить тут не буде прогулянкою.
За цифрами господарі мали виглядати щасливішими: вісім ударів у площину проти чотирьох, шістнадцять проти тринадцяти загалом, шість кутових до чотирьох. Але гра вимагає не лише бажання, а й точного завершення, а з одного великого моменту Лібертад не витиснув нічого. Емелек, попри меншу гостроту, виявився практичнішим у ключовому епізоді, і нічия 1:1 — чесний вирок для суперників, які так і не вирішили, хто з них більше заслуговував на свято.
