Детройт так впевнено забрав собі м’яч, що Гартфорд здавався радше свідком, аніж учасником цього володіння. На дев’яностій хвилині Максі Родрігес нарешті перетворив перевагу на гол, але Августин Вільямс у ту саму хвилину відповів тим самим. У матчі USL Championship усе завершилося нічиєю 1:1.
До цього гра жила в очікуванні одного-єдиного дотику, який зробив би тривалу детройтську розповідь переконливою. Коли Родрігес цей дотик знайшов, здавалося, що теза про тотальну перевагу нарешті доведена. Вільямс, проте, додав до неї післямову, і вона виявилася зворотним боком усієї господарської риторики.
У графі ударів Гартфорд лишився з нулем, і ця порожнеча ставить під сумнів не гол Августина Вільямса, а суддівство цифр над грою. Детройт мав 69 відсотків володіння м’ячем, проте перетворив їх на один гол, який за дев’яносто хвилин не став двома. Отже, нічия 1:1 — не випадковість, а наслідок того, що перевага без дисципліни фінального свистка важить менше за примхи останньої хвилини.
