Нуль-нуль — і жодного приводу згадати цей матч, окрім самої його безподієвості. У Лізі 2 Квебеку зустрілися дві команди, що вирішили не ризикувати: рахунок не змінювався від першої до останньої хвилини, і це було не стільки нічиєю, скільки мовчазною згодою не поступатися.
Гра текла рівно, без ривків і тривог. Жоден із воротарів не був змушений рятувати, арбітр не діставав карток — хвилини минали, немовби хтось вимкнув звук. М'яч подорожував від центру до флангів, але так і не знайшов шляху до воріт; це був футбол, який відмовився від своєї головної мети.
Без статистики важко сказати, хто контролював гру, але нуль на табло — чесний підсумок. Ніхто не заслужив перемоги, ніхто не зазнав поразки; матч залишив по собі відчуття витраченого часу, яке, втім, має свою меланхолійну красу.
