Нічия 2:2 в Данмаркссерієн — не примирення, а найчесніший вирок зустрічі, де ніхто не зумів нав'язати своєї волі супернику.
Веребро та Аллерод забили стільки ж, скільки пропустили, і в цій симетрії немає ані випадковості, ані прихованої переваги: кожен гол народжував відчуття рівноваги, яку так ніхто й не порушив.
Можна скільки завгодно говорити про втрачені нагоди та врятовані ворота, але підсумок один — 2:2, і це той випадок, коли результат не кривить душею.
