Рахунок 2:2 — і це той випадок, коли футбол уперто не бажав коритися логіці володіння м’ячем: господарі вели гру, а гості вкрали кінцівку найзухвалішим чином, зрівнявши на останній хвилині.
До перерви AGF повела завдяки влучному удару Крістіана Арнстада, і здавалося, план гостей простий: терпіти, тримати нулі й дзвеніти. Люнгбю відповів натиском і справедливо зрівняв — на 67-й хвилині Каспер Вінтер перевів гру в русло господарської інерції. На 88-й Фредерік Гютьк’єр вивів Люнгбю вперед, але на 90-й Єнс Йонссон замкнув простріл Фредеріка Еммері й повернув гостям нічию, якої вони, за грою, не заслуговували.
Цифри безжальні: 62 відсотки володіння, 21 удар, 7 у площину — усе це в Люнгбю, і все це проти 8 ударів AGF. Гості взяли своє реалізацією: три великих моменти, два забитих, тоді як Люнгбю спромігся лише на один гол із чотирьох великих нагод. Переграли, створили більше, але не втримали — така гра, коли рахунок глузує з володаря м’яча.
